Приєднання України до енергосистеми ЄС: "шалена" ціна питання

Україна приєдналась до енергосистеми ЄС

Україна підписала угоду про умови приєднання до енергетичної системи Європи. Ми давно вже вели переговори, в тому числі в рамках енергетичного співтовариства і коли ми підписували Угоду з ЄС (правда, там немає вимоги, що ми повинні були приєднатись, оскільки енергетичні, атомні питання стоять окремо). Нам же треба виходити з власних інтересів. Нам ніхто це не нав’язував.

Здавалось би, яка різниця нам? Ми, як частина колишнього Радянського союзу, успадкували генеруючі потужності і лінії електропередач, які замикалися на території колишнього СРСР (Росія, Білорусь, Прибалтика, Україна, Казахстан та інші). Це було єдиною енергетичною системою.

Тепер, якщо ставилась ціль розірвати відносини з Росією, то зрозуміло, що це виключно політичний крок. За ним немає чітких економічних розрахунків. Хоча я бачив, що є очікування, що ми можемо з цього отримати.

Тобто, на мою думку, перша ціль виключно політична – демонстративно від’єднатися, поки на словах, оскільки фізично це зробити ні зараз, ні через п’ять років не вдасться.

Ця підписана угода діє до 2025 року. Ті, хто підписував угоду зі сторони Європейського Союзу, чітко розуміють: не факт, що Україна зможе виконати усі ці вимоги. У 2025 році термін угоди закінчується, і якщо ми не надамо відповідні докази, що ми виконали усі умови – провели модернізацію, розширили свої канали на кордонах з країнами ЄС, – нам тоді скажуть, що треба усе переглядати і починати з початку. Сім років – це дуже малий термін.

Щоб дійсно Україні під’єднатись до системи балансування, виробництва, транспортування, перетоків електроенергії в Європейському Союзі нам необхідно витратити велику суму.

Хоча ці суми не рахували, можна оцінити приблизні затрати, які може понести Росія, коли Україна і Прибалтика захотіли би приєднатись до європейської енергетичної системи. Затрати Росії на ці країни становлять в цілому до 10 млрд доларів: орієнтовно 2-3 млрд на Прибалтику і решта – на Україну. Для цього треба будувати генеруючі потужності на заході Росії, переобладнувати лінію електропередач, також будувати магістральну лінію електропередач і існуючу модернізувати. Їх можна називати будь-якими словами, але вони принаймні все рахують.

У нас ніхто не оцінював, яка сума нам потрібна для приєднання до енергосистеми Європи. Скільки коштів нам треба витратити на модернізацію теплових і атомних електростанцій, лінію електропередачі, підстанцій. Я прочитав десь мільярд євро. Я сумніваюсь, що на цю суму можна буде провести модернізацію. У нас весь фонд зношений. Це питання обійдеться не одним мільярдом євро.

Названа цифра у всього-навсього млрд євро красива. Зрозуміло, що треба щороку знаходити такі гроші на ці цілі – це дуже жирно. Де ми їх візьмемо? Необхідно підвищувати тарифи на електроенергію, і в першу чергу для населення.

Другий момент. Чому ЄС зацікавлений? Чому закриває очі на те, що Україні це буде дуже тяжко реалізувати? Їм вигідно, вони будуть кредитувати. Якщо ж дивитись, як МВФ вирішував давати нам черговий транш, то я не уявляю, що повинно статись, щоб в ЄС виділили хоча б мільярд євро чисто на під’єднання наших енергетичних мереж.

При Кучмі йшла мова про асоціативне членство в електроенергетичному співтоваристві ЄС, тоді сума сягала близько 5 млрд доларів без добудови енергоблоків Хмельницької АЕС. На той момент це були шалені гроші.

Якщо ми розвиваємо партнерство з ЄС у цій частині для того, щоб транспортувати нашу електроенергію, я тільки «за». Але ми робимо це не для експорту електроенергії, хоча в «Укренерго» сказали, що ми зможемо заробляти 1 – 1,5 млрд доларів у рік(зараз заробляємо десь 200 млн доларів). Це брехня. Якщо ми приєднуємось до європейської системи, то про експорт можна практично забути. Залишиться невелика частина. Нам дадуть квоту, яка не буде перевищувати того обсягу, який ми зараз експортуємо, до 5 млрд Квт електроенергії.

Ми будемо виконувати всі заявки наших партнерів (Польща, Словаччина, Чехія, Угорщина, Румунія, Молдова) на балансування енергосистеми, перетоки. Тобто ми змушені будемо давати електроенергію, потім вони будуть віддавати, коли у них буде профіцит. Але ми не будемо продавати її. Буде, звичайно, прописана аварійна допомога – у надзвичайних випадках, так, як у нас з Росією прописано (у минулому й у цьому році ми брали аварійну допомогу).

Модернізація – не ремонт, а повна заміна об’єктів, тому мова йде про теплові електростанції, у першу чергу, блоки Хмельницької АЕС. Якщо ми дійсно будемо інтегруватись в енергетичну систему ЄС, то нас будуть штовхати це також доробляти і вирішувати, що ми будемо робити з Рівненською АЕС, у якої закінчується термін експлуатації у 30-х роках. У Європі розуміють, що не можна перекладати відповідальність на інші покоління, треба зараз вирішувати це питання.

Тому в плані модернізації, побудови нових об’єктів, теплових електростанцій, АЕС – це питання не розглядається.

У кращому випадку у нас залишиться так, як є. Поступово будуть модернізувати, ремонтувати, поки нарешті це все не продадуть. Це поки слова, які не мають нічого спільного з майбутнім, яке ми будуємо теоретично.

Ми нарешті від’єднались від Росії… Ми ще роками будемо брати аварійну допомогу електроенергії. Питання інше – нам треба тоді будувати на сході України і розвивати додаткові потужності, щоб закривати там потреби у разі, якщо ми не братимемо перетоки в Росії.

Підписали угоду – будуть старатись її виконувати. Отримувати кредити, гранти, консультанти будуть старатись заробляти на цьому. Такий життєвий процес, це нормально. Але це дуже-дуже дороговартісний проект.

Источник: http://24tv.ua

One thought on “Приєднання України до енергосистеми ЄС: "шалена" ціна питання

  1. Статья — одна из сторон одной медали. Заинтересованные лица пропагандируют одну сторону медали, те, кого пока не заинтересовали — другую. При этом процесс движется. В любом случае модернизация сетей, смена менеджмента — положительный тренд. А то, что будет легко — не говорил ни кто.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *